Володимир Аполлінарійович Заєць¶

Народився: 9 вересня 1949 р., Велика Бугаївка, Васильківський район, Київська область, Українська РСР
Помер: 20 грудня 2002 р., Ємен
Рід занять: Письменник-фантаст, редактор, перекладач, педіатр
Мови: Українська, Російська
Псевдоніми: Велд Черноуз, Владімір Черноза
Визначні твори: Машина забуття, Темпонавти, Місто, якого не було, Тяжкі тіні
Членство: Член Спілки радянських письменників (1987), член Ради Українського клубу шанувальників наукової фантастики

Біографія¶

Дитинство і освіта¶

Володимир Заєць народився в родині службовців у Великій Бугаївці Васильківського району Київської області. Обрав медичну спеціальність і 1972 року закінчив Київський медичний інститут за фахом педіатра. Після завершення навчання працював педіатром у Вишгородській швидкій медичній допомозі.

Літературна кар'єра¶

Літературний шлях Зайця розпочався з гумористичного оповідання, надісланого до сатиричного журналу Перець у 1972 році. Перший науково-фантастичний твір — Були старого космогатора (1978) — відкрив гумористичний космічний пригодницький цикл про Антонія Ендотелія, мандрівника й оповідача з космосу.

Упродовж кар'єри він писав українською й російською мовами, публікуючись в українських журналах (Перець, Дніпро, Ранок) і ленінградському журналі «Аврора». Активно брав участь у житті української фантастичної спільноти та у знаменитому малєєвському семінарі наукової фантастики.

У 1991 році Заєць став головним редактором журналу «Флінт», що вийшов лише одним числом. Під час розпаду Радянського Союзу він упорядкував антологію української наукової фантастики «Земля не обетованная» («Земля не обіцяна»), яка так і не вийшла друком.

Останні роки і загадкова смерть¶

Наприкінці 1990-х Заєць переїхав до Ємену, де працював педіатром за контрактом. Він загинув за загадкових обставин 20 грудня 2002 року. Офіційною причиною смерті назвали отруєння метанолом, однак виникли підозри, що його навмисно отруїли, аби ухилитися від виплати за контрактом. Спочатку письменника поховали в Ємені, і його дружина Людмила Ткач місяцями домагалася повернення тіла на батьківщину. Врешті-решт у березні 2003 року його перепоховали в Києві.

Його син, який теж став лікарем, понад 25 років тому емігрував до Сполучених Штатів. Пізніше туди виїхала й Людмила, і нині жодних контактів із ними немає.

Літературні твори¶

Книги¶

• 1984 – Машина забуття (The Machine of Oblivion)
• 1986 – Темпонавти (Temponauts)

Повісті¶

• 1985 – Город, которого не было (Місто, якого не було)
• 1987 – Земля не обетованная (Земля не обіцяна)
• 1990 – Гипсовая судорога (Гіпсова судома)
• 1991 – Тяжелые тени (Тяжкі тіні)

Оповідання¶

• 1973 – Для профилактики (Для профілактики)
• 1974 – Философ (Філософ)
• 1974 – Свидание (Побачення)
• 1975 – Интуиция (Інтуїція)
• 1975 – Пошутил (Пожартував)
• 1978–1991 – Цикл «Були старого космогатора»
• 1980 – Дед Патратий (Дід Патратій)
• 1981 – Темпонавты – так их назовут (Темпонавти — так їх назвуть)
• 1986 – И будет день новый... (І буде день новий...)
• 1988 – Побег (Втеча)
• 1989 – Некоторые аспекты современного ведьмоведения (Деякі аспекти сучасного відьмознавства)
• 1990 – Эффект фараона (Ефект фараона)

Антології наукової фантастики¶

• 1990 – Пригоди, подорожі, фантастика-90 — упорядник

Фільмографія¶

• 1984 – Зустріч — сценарій мультиплікаційного фільму (Київнаучфільм, СРСР)

Бібліографія¶

Визначні збірки¶

• 1991 – Тяжелые тени: Фантастическая повесть, рассказы (Тяжкі тіні: фантастична повість та оповідання)
• 2012 – Були старого космогатора

Публікації в пресі¶

• 1978 – Фантастика-78 — оповідання: Були старого космогатора
• 1983 – Фантастика-83 — оповідання: Темпонавти — так їх назвуть
• 1987 – Молодь — повість: Земля не обетованная
• 1990 – Молодая гвардия — повість: Гипсовая судорога
• 1991 – Флінт — оповідання: Марсіанський сувенір

Переклади та редакційна робота¶

• 1991 – Переклад роману Джеймса Хедлі Чейза «Міс Шумвей і чарівна паличка»
• 1991 – Редактор журналу Soviet Literature — Temponauts (перекладено англійською)
• 1983 – Dražba na planetě Gij: Fantastika 83 — Příběhy starého kosmogátora (перекладено чеською)

Спадщина¶

Володимир Заєць був помітною постаттю в українській і радянській науковій фантастиці, відомою своїм іронічним і сатиричним стилем та глибоким інтересом до спекулятивної прози. Його твори досліджували людську природу, освоєння космосу та етичні дилеми науки. Попри трагічні й загадкові обставини смерті, його літературний доробок залишається значною частиною українсько-російської фантастичної спадщини.