Сандро Касянюк¶
Сандро Касянюк — український радянський письменник і піонер протонаукової фантастики¶
Біографічний нарис
Сандро Касянюк (імовірно, Олександр Касянюк) — український радянський письменник 1920-х років, відомий своїм внеском у становлення ранньої української протонаукової фантастики. Дата й місце його народження, як і подробиці життя, майже невідомі. Він не був професійним літератором: Касянюк працював робітником на заводі «Електросила» у Харкові. Попри це, критики-сучасники оцінили його твори високо, а сам він був пов'язаний з українською пролетарською літературною організацією «Гарт».
Найвизначніший доробок Касянюка — цикл фантастичних оповідань «Омашинення людства», що вважається першим зразком української протонаукової фантастики.
Літературний внесок і вплив¶
Хоча письменство не було його фахом, критики тієї доби помітили й оцінили його твори. Видатний український літературознавець Олександр Білецький вважав, що Касянюк міг би стати «українським Гербертом Веллсом із пролетарською ідеологією». Інший критик, Володимир Коряк, також ставився до його прози з повагою, цінуючи її самобутність і здатність спонукати до роздумів. Творчість Касянюка досліджували Василь Півтораадні («Українська література початку революційної доби (1917–1923)», 1968) та Володимир (Волтер) Смирнів («Українська наукова фантастика: Історико-тематичний огляд», 2013).
Оповідання Касянюка оспівували машини й технічний прогрес, відбиваючи наївний соціалістичний утопізм. У його баченні майбутнього машини були мало не живими істотами — величними творіннями нового світу, збудованого людськими руками. Герої його творів вірили в краще життя за соціалізму й прагнули стати інженерами, машиністами або механіками, щоб служити суспільству.
Ці оповідання перегукуються з поетичною прозою Олексія Гастєва — ключового ідеолога руху Пролеткульту, який убачав у індустріалізації та механізації шлях до вдосконалення людини.
Науково-фантастична та утопічна тематика¶
Оповідання Касянюка «Нова утопія» вважається одним із найперших зразків української протонаукової фантастики, а то й найпершим українським науково-фантастичним твором. На думку літературознавиці Ярини Цимбал, увесь цикл «Омашинення людства» є зразком української протонаукової фантастики.
У «Новій утопії» герой силою уяви переноситься в Еру Машин — далеке майбутнє, де технологія органічно вплетена в повсякденне комуністичне буття. На борту велетенського корабля-острова мандрівник із минулого стає свідком дивовижних здобутків механізації в суспільстві, де рутинну працю повністю автоматизовано. У баченні Касянюка людина майбутнього постає господарем природи й підкорювачем стихій; його персонажі обирають механізовану працю замість одноманітної, виснажливої ручної роботи.
Бібліографія¶
- 1922 – «Кроки перші» — опубліковано в літературному журналі «Шляхи мистецтва», № 1(3)
- 1922 – «Нова утопія» — опубліковано в літературному журналі «Шляхи мистецтва», № 2(4)
- 1923 – «Затоки життя» — п'єса, видана окремою книжкою видавництвом «Гарт» у Харкові
- 1925 – «Машинове весілля» — опубліковано в газеті «Культура і побут», № 12
- 1927 – «Гаї та радіо» — опубліковано в газеті «Культура і побут», № 7
П'єсу «Затоки життя» видано окремою книжкою за сприяння Валеріана Поліщука — однієї з ключових постатей «Розстріляного відродження», покоління українських письменників, репресованих радянським режимом.
Спадщина і визнання¶
Точна дата смерті Касянюка невідома, проте достеменно встановлено, що він жив ще у 1927 році. Його ідеалістичні картини механізованого майбутнього, пронизані соціалістичним оптимізмом, зробили його одним із перших творців української наукової фантастики.
Його твори передають дух раннього радянського утопізму, у якому союз людини й машини уявлявся гармонійною силою, що перетворює соціалістичне суспільство. Попри те, що Касянюк був заводським робітником, а не штатним літератором, він залишив помітний слід в українській фантастиці — його добре пам'ятали і сучасники, і пізніші дослідники.