Сандро Касянюк¶

Сандро Касянюк — український радянський письменник і піонер протонаукової фантастики¶

Біографічний нарис

Сандро Касянюк (мабуть, Олександр Касянюк) — український радянський письменник 1920-х років, відомий своїм внеском у становлення ранньої української протонаукової фантастики. Дата народження, місце походження та особисті обставини його життя залишаються маловідомими. Він не був професійним літератором: Касянюк працював робітником на заводі «Електросила» у Харкові. Попри це, його твори здобули високу оцінку сучасних критиків, а сам він був пов'язаний з українською пролетарською літературною організацією «Гарт».

Найвизначніший доробок Касянюка — цикл фантастичних оповідань «Омашинення людства», що вважається першим зразком української протонаукової фантастики.

Літературний внесок і вплив¶

Хоча письменство не було його фахом, твори Касянюка були помічені й оцінені літературними критиками його доби. Видатний українській літературознавець Олександр Білецький вважав, що Касянюк міг би стати «українським Гербертом Веллсом із пролетарською ідеологією». Інший критик, Володимир Коряк, також ставився до його прози з повагою, вбачаючи в ній самобутність і здатність спонукати до роздумів. Творчість Касянюка досліджували Василь Півтораадні («Українська література початку революційної доби (1917–1923)», 1968) та Володимир (Волтер) Смирнів («Українська наукова фантастика: Історико-тематичний огляд», 2013).

Оповідання Касянюка оспівували машини й технічний прогрес, відбиваючи наївний соціалістичний утопізм. У його баченні майбутнього машини були мало не живими істотами — величними творіннями нового світу, збудованого людськими руками. Герої його творів вірили в краще життя за соціалізму й прагнули стати інженерами, машиністами або механіками, щоб служити суспільству.

Ця проза перегукується з поетичною прозою Олексія Гастєва — ключового ідеолога руху Пролеткульту, який убачав у індустріалізації та механізації шлях до вдосконалення людини.

Науково-фантастична та утопічна тематика¶

Оповідання Касянюка «Нова утопія» вважається одним із найперших зразків української протонаукової фантастики, а то й першим взагалі українським науково-фантастичним твором. На думку літературознавиці Ярини Цимбал, увесь цикл «Омашинення людства» є зразком української протонаукової фантастики.

У «Новій утопії» герой силою уяви переноситься в Еру Машин — далеке майбутнє, де технологія органічно вплетена в повсякденне комуністичне буття. На борту велетенського корабля-острова мандрівник із минулого стає свідком дивовижних здобутків механізації в суспільстві, де рутинну працю повністю автоматизовано. У баченні Касянюка людина майбутнього постає господарем природи й підкорювачем стихій; його персонажі обирають механізовану працю замість одноманітної, виснажливої ручної роботи.

Бібліографія¶

1922 – «Кроки перші» — опубліковано в літературному журналі «Шляхи мистецтва», № 1(3)
1922 – «Нова утопія» — опубліковано в літературному журналі «Шляхи мистецтва», № 2(4)
1923 – «Затоки життя» — п'єса, видана окремою книжкою видавництвом «Гарт» у Харкові
1925 – «Машинове весілля» — опубліковано в газеті «Культура і побут», № 12
1927 – «Гаї та радіо» — опубліковано в газеті «Культура і побут», № 7

П'єсу «Затоки життя» видано окремою книжкою за сприяння Валеріана Поліщука — однієї з ключових постатей «Розстріляного відродження», покоління українських письменників, репресованих радянським режимом.

Спадщина і визнання¶

Точна дата смерті Касянюка невідома, проте достеменно встановлено, що він жив ще у 1927 році. Його ідеалістичні картини механізованого майбутнього, пронизані соціалістичним оптимізмом, поставили його в ряд найперших піонерів української наукової фантастики.

Його твори передають дух раннього радянського утопізму, в якому стосунки між людиною і машиною уявлялися гармонійною, перетворювальною силою соціалістичного суспільства. Попри те, що Касянюк був заводським робітником, а не штатним літератором, він залишив помітний слід в українській спекулятивній прозі — і сучасники, і пізніші дослідники зберігають про нього добру пам'ять.